Інтерв'ю протоієрея Романа Матюшенко

Інтерв'ю протоієрея Романа Матюшенко для Національної  радіокомпанії Україна

Дорогі слухачі! Незабаром Православна Церква вшановує пам'ять святого Пророка Господнього Іоанна. Кожен, мабуть, чув про подвиги і життя цього святого, але хотілося б ще раз зосередити вашу увагу на деяких  важливих моментах у його житті. 

Спаситель, характеризуючи його, сказав:  «Між народженими від жінок не було більшого над Іоанна Хрестителя!» (Мф. 11:11). Про нього також можна сказати словами ап. Павла: «Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та горах, і по печерах та проваллях земних» (Євр. 11:38). Ці слова, у мене особисто, викликають почуття мужності на шляху до вдосконалення. Таким чином, можемо стверджувати, що то була людина кристально чиста, і не тільки тому, що Бог це передбачив, а тому Бог його й покликав на служіння предтечі, бо передбачив, що він і буде за своєї старанності  святим по життю. Багато тих, хто виправдовує свою бездіяльність роздумами про своє вдосконалення, кажуть, що він такий вже родився, нібито, святий, куди нам, але це - виправдовування, дійсна  ж причина відсутності благочестя – лінощі та гординя.

Тепер коротенько  про  історію цього свята. Після того, як святий Іоанн Предтеча охрестив Господа, цар Ірод  Антипа, правитель Галілеї, заточив його у темницю. Про його мученицьку кончину оповідають Євангелія від Матфея (Мф. 14:1-12) і Марка (Мк. 6:14-29).

У царя була законна дружина, дочка аравійського царя Арефи. Ірод залишив її і жив разом з Іродіадою, дружиною свого брата. Пророк Іоанн неодноразово викривав його, але цар не посмів заподіяти йому зла, так як шанував Іоанна Хрестителя як пророка і боявся народного гніву. У день свого народження Ірод влаштував пишний бенкет, на якому перед гостями танцювала Саломія, дочка Іродіади. Вона так догодила цим Іроду, що він поклявся перед гостями дати їй все, чого б вона не попросила. Саломія пішла до матері за порадою. Іродіада навчила дочку просити голову св. Іоанна Хрестителя на таці. Ірод засмутився: він боявся гніву Божого за вбивство пророка, але не міг порушити необережну клятву.

Св. Іоанну Хрестителю відсікли голову і віддали Саломії. Це було у 32-му році від Різдва Христового. За переказами, голова продовжувала викривати Ірода та Іродіаду. Злісна Іродіада  проколювала  язик пророка шпилькою і закопала голову в нечистому місці. Але Іоанна, дружина царського урядника Хузи, таємно взяла святу голову, поклала в посудину і поховала її на Елеонській горі, в одному з маєтків Ірода. Тіло св. Іоанна Хрестителя взяли його учні і погребли в Севастії, де звершилося лиходійство. 

У службі цього свята читаємо:  «Аще ли же и клялся еси, но не о добре клялся: лучше бе солгавшу жизнь получити, неже истинствовавшу главу Предтечеву усекнути», тобто, краще було б так звану «клятву» порушити і життя наслідувати вічне, ніж виконавши нечестиву обіцянку смерть отримати.  

Божий гнів обрушився на тих, хто зважився погубити пророка. Саломія переходила взимку річку Сікоріс і провалилася під лід. Голову її, відрізану гострою крижиною, принесли Іродові та Іродіаді, як колись принесли їм голову св. Іоанна Предтечі, а тіло її так і не знайшли. Аравійський цар Арефа вислав  свої війська проти Ірода і завдав йому поразки. Римський імператор в гніві заслав Ірода разом з Іродіадою до Іспанії, де вони загинули  у бідноті та  безвісності. Гордих спіткало саме те, чого вони найбільше боялися. 

Деякі запитують: «Чому ж це - свято?» Тому що Церква не знає біди від земної смерті праведників, тому що для них це можливість, яку вони з нетерпінням  чекають, можливість з`єднатися з Творцем у Його Царстві, де вже немає ніякого зла, як пише ап. Павло: «Я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше» (Флп. 1:23). Ап. Павло каже: «Бо для мене життя - то Христос, а смерть - то надбання» (Флп. 1:21).

У цей день - строгий піст, заради постування та суворого життя св. Іоанна Предтечі, а також як вираз скорботи християн про насильницьку смерть великого пророка. Не вживаємо в цей день у їжу м’ясо, молочні продукти, і навіть рибу, щоб самим собі нагадати, до яких страшних наслідків приводить пристрасть нестриманості. На бенкеті Ірода столи прогиналися від розмаїття їжі, від шалених веселощів тьмарився розум і серед цього безумства лунали слова Саломеї: «Дай на блюді голову Іоанна Хрестителя». Як же нам, християнам, не проводити цей день у стриманості? Саме так приписує Типікон вести себе в цей день: «Чи будемо їсти м’ясо або іншу вишукану їжу? А Хреститель жив у безводній пустелі - ні хліба не їв, ні іншої їжі не мав. Чи пити нам вино? А він не пив вина, ні іншого напою мирського. Столом і ложем йому була земля, споживав він лише акриди й дикий мед. Замість чаші - пригорща води, що витікає з каменя. Отже, проведемо день цей у пості та молитві».

В народі побутує думка, що на Усікновення не можна їсти круглі фрукти (яблука)  або овочі (картоплю), бо вони нагадують голову Івана Предтечі. А також кавуни, помідори, які символізують кров святого. У цей день не варять борщ, люди не беруть у руки ножа та сокиру. Проте це все - забобони, які люди придумують через брак віри, все це відволікає людей від справжньої суті свята. 

А суть цього дня, як каже Блаженніший Володимир Митрополит Київський і всієї України, така: «Перш за все, потрібно просити пророка молитовної допомоги у справі нашого вдосконалення, вникаючи у життя, подвиги і святість великого Предтечі. Ми не можемо бути ангелами у плоті, бо ми дуже слабкі й немічні. Але ми можемо боротися, як боровся він, живучи в пустелі, зі своїми порочними думками.

Слово Боже говорить, що від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюби, любодіяння, лжесвідчення, хула. Ми будемо спадкоємцями Предтечі, якщо боротимемося зі своєю гордістю. Гордість скинула ангелів з неба в пекло. Вона принижує й губить кожну людину. Борючись з нею, необхідно виховувати в собі смирення Предтечі, бо воно возвеличує і рятує людину». 

Також необхідно пам’ятати, що без Причастя Святих Христових Таїн жодна людина не може вдосконалюватися і наслідувати Царство Небесне. Таким чином, якщо кожен вшанує пам'ять пророка Господнього Іоанна, постуючи суворо, і  відвідавши богослужіння прийме Святі Тайни, не забуваючи  про справи милосердя ближньому, тож тоді дійсно проведе цей день і свято з духовною користю для своєї душі. Тож нехай  любов до Бога  Предтечі буде завжди притаманна і нам з вами. Амінь.