Храм Святых мучеников Адриана и Наталии, г. Киев
Не стоит приход без праведника
«Все мы жили рядом с ней и не поняли, что она есть тот самый праведник, без которого, по пословице, не стоит село. Ни город. Ни вся земля наша», - это цитата из рассказа А. И. Солженицына с авторским названием «Не стоит село без праведника», как слишком явно включающее рассказ в систему христианских ценностей замененное по требованию издателей на более нейтральное – «Матрёнин двор».
Соглашусь с писателем, что непонятость, как и незаметность – почти всегда спутницы подлинной праведности. А наличие праведников для бытия той или иной общности людей, особенно церковной общины, – условие необходимое.
Мой рассказ о праведнике нашего прихода - незаметном и непонятом многими церковном стороже Владимире.
Паломництво до Волині та Почаєва: випробування бурею, храм на острові та шанування Богородиці28 червня брати та сестри нашого храму святих мучеників Адріана та Наталії повернулись з 4-денної паломницької поїздки до Волині та Почаєва, відвідавши святині відразу у дев’яти містах та селах західної України.
Свою подорож наші паломники в складі 30 вірян розпочали 25 червня з с. Городниця, де в Городницькому Свято-Георгіївському монастирі були прийняті на ночівлю та ранішнє богослужіння. Дорогою до Городниці подорожуючих чекало своєрідне випробування: по-дорозі через бурю їм траплялося чимало повалених дерев та гілок, й іноді лише силою 3-4-х людей з Божою поміччю вдавалося звільнити шлях, щоб проїхати далі. Так наша група випробувала свою готовність та натхнення на паломницьку поїздку.
Різдвяне послання Предстоятеля Української Православної ЦерквиРіздвяне послання Предстоятеля архіпастирям, пастирям, чернецтву і всім вірним чадам Української Православної Церкви
Христос рождається, славте!
Сердечно поздоровляю всіх Вас: боголюбиві архіпастирі і пастирі, благочестиві іноки та інокині, дорогі брати і сестри, — з великим мироспасительним празником Різдва по плоті Господа Бога і Спасителя нашого Іісуса Христа.
Сьогодні Свята Православна Церква молитовно згадує і прославляє велику благочестя Тайну — явлення Бога во плоті (1 Тим. 3, 16). Тайна пришестя у світ Месії Христа бере початок з Раю, від тієї трагічної події, коли наші прародичі Адам і Єва переступили заповідь Божественної любові. Не бажаючи розкаятись, Адам і Єва відступили від Бога, а через своє самовиправдання вони стали ще й богопротивниками. Щоб не порушувати свободу прародичів і не заставляти їх жити з Тим, проти Кого вони повстали, Господь вивів їх з Раю в скорботний і спустошений світ, де вони зрозуміли свою особисту душевну спустошеність. Вони зрозуміли, але було вже пізно: до реставрації своєї внутрішньої спустошеності їм треба було випити чашу скорбот до кінця. І вони з благодарністю і покаянням пили свою чашу. Адам усе життя підводив очі в сторону Раю, плакав і говорив слова: «Раю мій, Раю, мій найсолодший Раю!» Адам і його потомки плакали, скорбіли і терпеливо чекали того благословенного дня, коли, по Божому слову, Сім’я Жінки зітре голову змія (Бут. 3, 15), диявола, коли на землю прийде Ізбавитель і возставить, реставрує спустошеність людських душ. І цей час настав. У світ прийшов Син Божий.
|